Український Cloud Store можливий. Наскільки ми близькі до британського порядку
2019-09-23
У нас є практично все необхідне для створення та запуску українського Cloud Store за зразком Британії. Залишилося докласти трохи зусиль. Яких?
На момент написання цього тексту учасники профільного ринку та зацікавлена громадськість продовжують варитися в обговоренні ідеї Cloud First (Хмара передусім!). Ця концепція допоможе державі заощадити 40 млрд доларів за п’ять років та полегшить доступ до інновацій із глобального світу ІТ.
Але ми все ще на стадії можливих шляхів руху. Й жодних рішень про ухвалення стратегії Cloud First як пріоритетного напряму для Міністерства цифрової трансформації поки офіційно не опубліковано, не кажучи вже про програму її реалізації. Тому про механізми впровадження Cloud First можна сміливо фантазувати, не боячись вскочити в халепу. Спробуємо конспективно накидати план дій на перший рік.
Без чого машина не поїде?
Як і в будь-яких інших випадках, ключем до успіху є центр політичної волі. Це місце, у якому людина або група людей, що мають достатній рівень повноважень на загальнонаціональному рівні, заявляють своє гостре бажання зробити щось велике й важливе. Вони клянуться, що живота свого не пошкодують для досягнення мети. Це місце має бути стаціонарним, наприклад Офіс Президента або вже згадана Мінцифра. Не забудьте, повноваження мають бути підтверджені на самому початку. Якщо в міністерстві не буде людини (назвімо її, наприклад, CCO — Chief Cloud Officer), яка керуватиме цим проєктом, про результати можна забути одразу.
Вочевидь, Cloud First збурить ІТ-спільноту, що вимагає інтенсивних комунікацій Мінцифри з учасниками локального ІТ-ринку у вигляді спеціального форуму або серії конференцій із кількома робочими секціями. Цілей лише дві — донести до приватних ІТ-компаній стратегію держави в ІТ-сфері та отримати максимально повний зворотний зв’язок. Це дозволить урівноважити набір «хотілок» із реаліями нашого ринку та прояснити бажаний вектор розвитку галузі.
Створення юридичної обв’язки у вигляді спеціального закону, постанов і технічних регламентів Кабміну — це має бути зроблено насамперед. І в державному апараті є багато спеціалістів, які знають, як виконати це завдання найкращим чином. Хоча це перешкода №1.
На вітчизняних бюрократичних рогатках було розіп’ято не одне славне починання. Пам’ятаєте давню репризу А. Райкіна «Запустити дурочку»? Дуже робочий інструмент.
Будь-які стратегії реалізуються або провалюються людьми. Відсутність у цих людей розуміння завдання, бажання та готовності його виконати схожа на болото з в’язкого солідолу, де може бути поглинутий будь-який обсяг зовнішньої енергії.
Перші кроки — візьмемося за людей
Тому починати необхідно з програми навчання персоналу, який буде залучений до хмарної трансформації. Ці люди мають стати агентами майбутніх змін. Очевидно, такий експрес-курс повинні пройти представники всіх без винятку відомств і державних підприємств. Лікнеп із хмарних технологій і моделей, варіанти безпечної міграції, критерії та механізми вибору хмарної платформи, як правильно купувати хмару — перелік тем пристойний.
Окремо стоїть завдання обміну найкращими практиками серед державних ІТ-служб. Як і всюди, там є лідери, новатори та відсталі консерватори. Досвід перших є безцінним для других, знімаючи упередження та страх наламати дров.
Як упорядкувати державні закупівлі в ІТ
Кілька слів про уніфікацію та сервісний каталог. Сьогодні будь-яке відомство може купити для своїх потреб усе, чого душа забажає, — будь-який тип комп’ютерного обладнання, будь-яке програмне забезпечення. Так, звісно, під час закупівель ІТ-систем завжди існуватиме специфіка й особливі умови, притаманні кожному конкретному випадку. Але обсяг таких технічних кейсів навряд чи перевищує 20% від загального.
Решта умов, які висуваються до ІТ-функціоналу, більш-менш стандартні. Саме цю частину потрібно проаналізувати. Можливо, у багатьох випадках закупівлю основних засобів вдасться замінити альтернативою — хмарними або хостинговими сервісами. Отриманий перелік і має скласти основу єдиного сервісного каталогу держави.
Трансформувати всілякі вимоги державних юристів, які іноді межують зі слабоумством, в єдиний стандарт SLA (угода про рівень обслуговування) для всіх державних органів і підприємств було б дуже непогано. Цей крок одразу закрив би багато корупційних дірок.
Сервіси, включені до єдиного каталогу, мають спиратися на еталонні архітектури або функціональні описи, ухвалені у вигляді регламентного стандарту. Ця описова робота й витягне на поверхню розкішний букет кривих, часто нікому не потрібних бізнес-процесів, підходів і вимог, які працюють сяк-так у різних бюджетних організаціях. Я впевнений, що натягування еталонних процесів на організаційні структури, а не навпаки — підпилювання функціональних вимог під наявний бедлам — може привести до принципового покращення продуктивності державної системи.
Британський кейс, до якого ми вже майже готові
Повертаючись до досвіду британського Cloud Store, ми бачимо чудовий шлях, перевірений на практиці. Йдеться про створення онлайн-майданчика, де сервіси з єдиного сервісного каталогу можуть бути придбані будь-якою державною організацією за спрощеною процедурою. Для цього всі провайдери, готові постачати свої сервіси на умовах, заздалегідь озвучених державою, мають бути включені до списку авторизованих постачальників. Сама процедура такої «валідації» повинна звести до мінімуму кількість недобросовісних або підозрілих підприємств. Зробити це нескладно.
Поспілкувавшись із представниками системи Prozorro, я дізнався, що в нас практично все необхідне для створення та запуску українського Cloud Store вже є. Відпрацьовуються моделі рамкових угод, створено функціонал ЦЗО (центральні закупівельні організації) і багато іншого. Розробники запевнили, що запуск потрібного онлайн-майданчика — питання кількох місяців. й це величезний плюс до реалізованості хмарної ідеї.
Я вважаю, ринок готовий адекватно зустріти й відпрацювати нові вимоги, хоча далеко не всім вони припадуть до смаку. Справа залишилася за малим. Замовник має сказати виразне «так».