Європа вкладає гроші у суверенні хмари. Чому Україні варто придивитися до цього досвіду

Після довгих років обговорень та законодавчих ініціатив Євросоюз зрештою переходить від пасивного споживання закордонних хмарних сервісів до стратегічної розбудови власної екосистеми, де цифровий суверенітет закладено в архітектуру кожного сервісу.

Пастка вендор-локу: як ЄС розподіляє хмарні контракти для стійкості

Помітним та важливим кроком у цьому напрямі став тендер Єврокомісії з вибору постачальників суверенних хмарних послуг. Процес відбору кандидатів тривав з осені 2025 до весни 2026 року. Переможці сумарно отримають 180 млн євро. Контракти розраховані на шість років й призначені для інститутів, органів управління, офісів та агентств ЄС.

Характерною рисою конкурсу стало те, що Єврокомісія навмисно не надала перевагу одному великому гравцеві, а натомість зібрала консорціум (тимчасове добровільне об’єднання незалежних організацій) з операторів, які відповідають законодавчим вимогам. До числа переможців увійшли німецька компанія STACKIT, французька Scaleway, Post Telecom (разом з OVHcloud та CleverCloud), DEEP (POST Luxembourg Group), Proximus — оператор, який використовує сервіси S3NS, Clarence та Mistral. Такий підхід може бути застосований також для України, бо державна цифрова інфраструктура не повинна залежати від одного постачальника або технологічної платформи.

Вибір групи незалежних постачальників замість одного великого гравця зумовлений прагненням Єврокомісії забезпечити максимальну стійкість та уникнути «блокування постачальником» (vendor lock-in). Укладення низки паралельних контрактів дає змогу створити конкурентне середовище, що відповідає законодавчим вимогам ЄС.

У цьому контексті, до речі, показовою є ситуація з Proximus. Комісія прямо вказує, що цей консорціум використовує технічне середовище на базі технологій Google Cloud, але керується виключно компаніями з ЄС. Тобто в цьому разі не стверджується, що цифровий суверенітет можливий лише за повної відмови від будь-яких зовнішніх технологій. Натомість діють вимоги щодо дотримання доволі жорстких правил гри. Зокрема, контроль й експлуатація залишаються в європейській юрисдикції. Іншими словами, суверенність не обов’язково означає технологічну ізоляцію.

Шкала незалежності: за якими критеріями ЄС оцінює хмарних провайдерів

Головними інструментами оцінки провайдерів були механізми Cloud Sovereignty Framework та SEAL (Sovereignty Effectiveness Assurance Levels). Останній являє собою ієрархічну шкалу, що дає змогу об’єктивно оцінювати ступінь незалежності послуг від впливу юрисдикцій третіх країн. SEAL поділяється на п’ять категорій:

• SEAL-0 (Базовий рівень): Стандартні публічні хмарні сервіси без спеціальних обмежень.
• SEAL-1 (Комплаєнс): Базова відповідність вимогам GDPR.
• SEAL-2 (Суверенітет даних): Локалізація даних. Потребує фізичного зберігання інформації в межах ЄС та юридичних гарантій, які виключають доступ іноземних правоохоронних органів до даних інститутів Союзу.
• SEAL-3 (Операційна стійкість): Незалежність управління. Увесь персонал, який має доступ до інфраструктури й підтримки, повинен перебувати в ЄС, навіть технічні оновлення здійснюються виключно місцевими фахівцями.
• SEAL-4 (Технологічна автономія): Найвищий рівень. Потребує використання виключно відкритих технологій (Open Source) або власної розробки, що виключає ризик «закладок» та примусових зовнішніх оновлень.

Наприклад, STACKIT, Scaleway, Post Telecom разом із CleverCloud та OVHcloud досягли рівня SEAL-3, а партнерство з Proximus/S3NS відповідає SEAL-2, чого на цьому етапі достатньо.

При цьому, що особливо важливо, перемога в тендері вимагала від учасників не лише відповідності юридичним критеріям, а й наявності надійних сучасних сервісів з акцентом на керовані платформні послуги, зручність для розробників та автоматизацію. Таким чином конкурс показав зрілість європейського ІТ-сектору, який здатен конкурувати з глобальними гіперскейлерами на рівні інфраструктурних рішень, забезпечуючи при цьому дотримання європейських цінностей та законодавства.

Як інвестиції в національні хмари повертають гроші в країну

У ширшому сенсі тендер розглядається як «пілотний проєкт» для всіх інститутів, органів та агентств ЄС, а його завершення має стати лише першим етапом масштабної трансформації. Наразі Єврокомісія завершує роботу над оновленою версією Рамкової програми хмарного суверенітету, яка надасть конкретні інструменти оцінки для всіх відомств, що бажають наслідувати підхід ЄК.

Зокрема, очікується поява пакета спеціальних заходів Tech Sovereignty package, який об’єднає в собі стратегію використання програмного забезпечення Open Source, реалізацію другого етапу «Акта про чипи» (Chips Act 2), стратегічну дорожню карту з цифровізації енергетики і, що найважливіше, ухвалення «Акта про розвиток хмарних технологій та AI» (Cloud and AI Development Act). Закон CADA покликаний гармонізувати поняття суверенітету для хмарних та ШІ-обчислень на рівні всього європейського ринку.

Таким чином, те, що починалося як локальний тендер для потреб Єврокомісії, перетворюється на комплексну політику зі створення «цифрової автономності», де інфраструктура, дані й алгоритми розвиваються під повним правовим контролем ЄС. Втім, не можна нехтувати й економічним чинником. Сьогодні гіперскейлери контролюють понад 70% хмарного ринку ЄС, і якщо нічого не робити, ця частка продовжить зростати.

Водночас, як зазначив Дам’єн Лукас, генеральний директор Scaleway: «Сьогодні з кожного євро, витраченого на Scaleway, близько 68 центів реінвестується в європейську економіку, порівняно з приблизно 20 центами при використанні послуг гіперскейлерів». Тож «цифровий суверенітет» — це також шлях підтримки та стимулювання економіки.

Висновок очевидний: гроші, які держава та бізнес спрямовують на національні хмарні сервіси, залишаються в країні, підтримують дата-центри, фахівців, інженерні команди, кібербезпеку, енергетичну стійкість та розвиток власних технологічних продуктів.