Multicloud - перевега чи проблема

Наприклад, нещодавнє дослідження State of the Cloud, проведене компанією Flexera, показало, що в 2019 році, принаймні на ринках економічно розвинутих країн, доля організацій, що використовують декілька хмарних послуг різних операторів, досягла 84%. Приблизно того ж висновку дійшли і аналітики Gartner — нещодавно проведене опитування представників експертного середовища продемонструвало, що 81% респондентів працюють з двома чи більше провайдерами.

У той же час на ринку зазначається певний парадокс — незважаючи на загальне прагнення до мультихмарності, замовники в своїй масі скорочують різноманіття постачальників послуг. У глобальному відношенні відбувається поступова поляризація операторів — все більша кількість замовників обирають з числа все меншої кількості постачальників. Достатньо поглянути на останні ринкові звіти, що чітко показують лідерів. Скажімо, в сегменті IaaS всього п’ять компаній: Amazon, Microsoft, Google, Alibaba та IBM акумулюють більш ніж 2/3 світового прибутку і, судячи з минулих років — це тенденція, що посилюється. Окремим великим сегментом виділяються більш ніж 4000 WMware провайдерів, які надають послуги як на міжнародному рівні, так і на регіональному в більшості країн світу.

СИЛА МІСЦЕВИХ

Тим не менш, ніхто з галузевих аналітиків не говорить про те, що скоро на ринку залишиться всього декілька операторів. Навпаки, локальні та нішові гравці часто складають гідну конкуренцію глобальним лідерам на місцевих ринках (Україна тут не є виключенням). Причин тому декілька.

Перша – територіальна близькість до замовника. Як би там не було, але фізику не обдуриш, і швидкість передачі сигналу по дротам обмежена хоча б швидкістю світла у волоконно-оптичних лініях. Це на побутовому рівні вона здається неймовірною. Але сьогодні вимоги до обробки даних настільки високі, що навіть дистанція в декілька сотень кілометрів між серверами (яку світло подолає за тисячну долю секунди), може стати критичною при проведенні тих чи інших відповідальних транзакцій. Якщо у вас під боком є дата-центр світового гіганта — вважайте, пощастило. Хоча в Україні такого щастя і не спостерігається, але є надійні національні ЦОД, які не поступаються їм у технологічності та працездатності.

Друга причина полягає в ціні. Якщо коректно порівнювати пропозиції світових та локальних операторів, то останні в більшості випадків виявляються суттєво дешевшими.

Третій фактор — спеціалізовані сервіси, які може і є у світових лідерів, але у вашому регіоні недоступні.

Четвертий момент — юридичний. Значну частину даних за законом необхідно зберігати та обробляти на території України, що, знов-таки, має на увазі локалізацію хмарного майданчику.

П’ятий аспект — відмовостійкість. Перебої в роботі час від часу трапляються навіть в хмарних дата-центрах світових гігантів. Тому страхування у вигляді майданчиків місцевих провайдерів (хоча, звичайно, можливі й інші варіанти) зайвим не буде.

ТРИ ФАКТОРИ МУЛЬТИХМАРНОГО УСПІХУ

Але, впроваджуючи мультихмарну стратегію, необхідно тримати в голові декілька ключових аспектів, знання яких дасть змогу уникнути фундаментальних помилок, здатних мати руйнівну дію на ІТ-інфраструктуру в найнесподіваніший момент. Кожен з них розглянемо окремо.

КЕРУВАННЯ

Розробляючи або запроваджуючи хмарну стратегію підприємства, завжди потрібно чітко розуміти, як буде здійснюватися керування мультихмарною інфраструктурою. Мають бути розроблені чіткі процедури та регламенти виділення ресурсів, організації доступу до додатків та даних. Необхідно призначити відповідальних як за технічну складову, так і з питань організації бізнес-процесів у хмарі, бюджетування, дотримання юридичних процедур і т. д. Без цієї метаструктури будь-яка мультихмара дуже швидко деградує до рівня безладного набору окремих сервісів, що створять більше проблем, ніж принесуть користі. І до того ж, вони будуть висмоктувати з організації величезні гроші на підтримку цього хаосу.

Не варто сподіватися, що все саме організується — як показує практика, без контролю та керування все стає лише гірше. Чіткість та розуміння основних процесів, що лежать в основі мультихмари, мають бути закладені на базовому етапі реалізації ІТ-стратегії будь-якої організації. Варіантів вирішення цього завдання існує декілька, але всі вони непрості. Один з підходів може полягати в тому, щоб забезпечити наявність єдиного джерела даних для всіх ЦОД та хмарних майданчиків. Це, як мінімум, дасть змогу виключити плутанини з актуальними копіями та правами доступу, що вже немало. 

Помилки на цьому етапі можуть обійтись дуже дорого. З недавніх прикладів можна привести ситуацію, яка склалася у NASA. Минулого року організація вирішила перенести частину даних з дванадцяти власних дата-центрів на майданчики одного з хмарних гігантів в рамках проекту Earthdata Cloud.

Але, як показав детальний аудит, проведений вже після укладання контракту з комерційним оператором, до початку проекту міграції, в NASA все ще не визначилися з тим, які конкретно набори даних перейдуть до зовнішньої хмари, а також не були розроблені моделі витрат, заснованих на досвіді експлуатації та метриках використання. Наприклад, за отримання користувачами даних, розміщених в сервісах глобального оператора, з NASA кожен раз буде стягуватися плата. В підсумку, це приведе до того, що щорічні витрати NASA за хмарні обчислення збільшаться приблизно на $30 млн на додаток до прописаних в контракті $65 млн. Оскільки контракт розрахований на термін до 2025 року, сумарна переплата за п’ять років може досягнути $150 млн.

БЮДЖЕТУВАННЯ

Цей фактор справедливо буде віднести до розряду мистецтва. Коли в організації використовується 2-3 хмарні послуги, ще якось можна порівняти конкретні ціни та обрати на ринку найбільш відповідну пропозицію. Але, якщо ми говоримо навіть про середню компанію з філіальною структурою, то в цьому випадку кількість сервісів, що використовуються, як правило, обчислюються десятками. Скажімо, центральний офіс може використовувати віртуальні машини локального оператора, а закордонному філіалу вигідніше користуватися сервісами інших гравців. Сценаріїв безліч. Суть же в тому, що вартість користування кожним типом сервісів може коливатися в широких межах — залежно від політики оператора, кон’юнктури, що склалася, і навіть географії розміщення замовника.

На жаль, на ринку немає єдиної моделі ціноутворення для хмарних сервісів, і про це варто пам’ятати. Якщо ви не професіонал даного сегменту, розібратися у хитросплетіннях пропозицій буде неможливо. Тому тут єдиний вихід: треба звернутися до експерта, який може бути на стороні хмарного провайдера, або незалежного інтегратора. Ця проста і очевидна порада дасть змогу зекономити час, нерви та немалі гроші.

При складанні бюджету з упевненістю можна сказати про те, що хмарні послуги (IaaS) вигідніше використовувати на своєму "залізі". Чому так і як правильно порахувати точку беззбитковості — читайте в нашому матеріалі "IaaS vs Своє залізо"

КАДРИ

Не зайвим буде пам’ятати і про те, що головне в ІТ — це люди. Точніше — професіонали своєї справи. Сьогодні у всіх сферах, пов’язаних з мультихмарою, спостерігається жорсткий дефіцит фахівців. В даному випадку технології випереджають ринок. Є немало сертифікованих спеціалістів з уже згаданих сервісів AWS, VMware, Google Cloud та ін. Але тих, хто має досвід ефективної роботи з мультихмарою — зовсім мало. Концепція настільки нова, що справжні експерти просто ще не встигли "вирости". Вони, звичайно, з’являться у потрібній кількості, але пізніше. Проблему не можна назвати нерозв’язною, але завжди варто мати на увазі даний фактор.

Скажімо, зручним варіантом роботи з мультихмарою, що дозволяє забезпечити спрощення технологічних процесів та підвищення загальної керованості, є використання контейнерів. Дехто дивиться на цей підхід як на якусь хмарну панацею. Але реальність така, що в світі сьогодні зовсім небагато справжніх фахівців, наприклад, з Kubernetes, що, звісно, відображається на вартості їхньої роботи. Тож оцінка суми витрат на персонал — важлива складова загального планування. Можливо, отримана цифра, м’яко кажучи, не потішить.

ПОГЛЯД У МАЙБУТНЄ

Яким би не був ваш підхід до формування ІТ-стратегії, важливо пам’ятати, що хмара чи навіть більш широко — "цифрова трансформація", не є самоціллю для організації. Це лише допоміжні інструменти для того, щоб зробити бізнес більш ефективним. Необхідність впровадження мультихмари має виходити не із загального прагнення бути "не гірше за інших", а з глибокого розуміння потреб організації у сучасних засобах роботи з даними. Правда в тому, що хмари потребують, в першу чергу, налаштування певних регламентів всередині компанії. Тому, приступаючи до розробки ІТ-стратегії, головне підготувати основу у вигляді сучасних бізнес-процесів, тоді вже впровадження будь-якої мультихмари стане просто справою техніки.

Підписуйтесь на наші соціальні мережі, щоб стежити за головними хмарними трендами і новинами України та всього світу!