Цифровий суверенітет та суверенні хмари: тенденції, стратегії, перспективи

Технології та цифрові дані сьогодні є визначальними компонентами будь-якої національної економіки, а отже, безпосередньо впливають і на решту сфер життєдіяльності країни. Не дивно, що будь-яка держава хотіла б захистити свої «цифрові активи» від стороннього впливу (навіть якщо це найближчі союзники). Так виникла ідея цифрового суверенітету (digital sovereignty), одним із базових компонентів якого сьогодні є також суверенні хмари (sovereign cloud).

Поняття «цифровий суверенітет» виникло ще на початку масового поширення Інтернету, але особливого значення воно набуло років 10-15 тому, коли тотальна цифровізація набула незворотного характеру по всьому світі. Цифровий суверенітет — це ні що інше, як здатність держави здійснювати контроль над своєю цифровою інфраструктурою, даними та технологіями, можливість встановлення політик, стратегій та правил, що забезпечують автономію країни у глобальній цифровій сфері. Концепція стає все більш актуальною у контексті технологічних співзалежностей, проблем захисту даних та домінування транснаціональних корпорацій.

У міру того, як Інтернет почав стрімко розвиватися наприкінці 20 століття, виникли й питання цифрової автономії. На початку 2000-х років цей термін почав активно використовуватися в Європі, оскільки країни почали усвідомлювати наслідки опори іноземних постачальників технологій для критичної інфраструктури. Дискусію спонукали викриття, отримані внаслідок витоків Едварда Сноудена у 2013 році. Інцидент відкрив справжні масштаби глобального спостереження та став каталізатором широкої та активної дискусій щодо цифрового суверенітету. З того часу концепція розширилася і тепер включає такі питання, як локалізація даних, кібербезпека та регулювання питань, пов'язаних зі штучним інтелектом.

Цифровий суверенітет дає кілька переваг. Він дозволяє країнам захищати конфіденційні дані, критично важливу інфраструктуру та знижувати залежність від іноземних технологій. Інвестуючи у місцеві цифрові екосистеми, країни можуть стимулювати інновації та створювати робочі місця. Він також дозволяє урядам встановлювати правила, що відповідають їхнім цінностям та пріоритетам, наприклад, забезпечувати конфіденційність даних для своїх громадян.

Проте досягнення цифрового суверенітету також пов'язані з труднощами. Розвиток внутрішніх технологічних можливостей може бути дорогим та трудомістким, а надмірний акцент на суверенітеті здатний створювати бар'єри для міжнародного співробітництва. Крім того, суворі правила та вимоги до локалізації даних можуть стримувати іноземні інвестиції. Проте кожна країна прагне, тією чи іншою мірою, до реалізації ідеї цифрового суверенітету, але підходи у кожному випадку можуть бути різними. Розглянемо кілька найбільш характерних моделей, які сьогодні реалізують основні технологічні лідери — Євросоюз, Великобританія, США, Китай та деякі інші країни.

Євросоюз

Європейський Союз вже багато років поспіль послідовно прагне досягнення цифрового суверенітету, розуміючи під цим здатність контролювати свою цифрову інфраструктуру, дані та технології, а також встановлювати власні правила у цифровому просторі. Історично усвідомлення необхідності цифрового суверенітету в ЄС посилилося у відповідь на зростальну залежність від американських технологічних гігантів. Питання конфіденційності даних, конкуренції та безпеки стали ключовими факторами, що підштовхнули ЄС до активних дій у цій галузі. Важливим етапом стало прийняття Загального регламенту захисту даних (GDPR) у 2016 році, який встановив високі стандарти захисту персональних даних та вплинув на глобальне регулювання у цій сфері.

Наразі ЄС реалізує низку ініціатив, спрямованих на зміцнення цифрового суверенітету. Ключовим елементом є стратегія «Цифрова Європа» (Digital Europe), яка включає інвестиції в ІТ-інфраструктуру макрорегіону, розвиток цифрових навичок та підтримку інновацій (найважливішими з яких є хмарні технології, а також розробки в галузі штучного інтелекту). Так у 2019 році стартувала GAIA-X — ініціатива, спрямована на створення суверенної, децентралізованої та сумісної інфраструктури хмар та дата-центрів для потреб ЄС. Програму було запущено Німеччиною та Францією (пізніше до неї приєдналися й інші європейські країни) з метою розвитку європейської цифрової незалежності та конкуренції з глобальними хмарними гігантами, такими як AWS, MS Azure та Google Cloud.

При цьому одну з найважливіших ролей у цьому процесі відіграють суверенні хмари — спеціальні хмарні інфраструктури, які відповідають суворим вимогам ЄС щодо захисту, локалізації та обробки даних. Проєкт GAIA-X є ключовою ініціативою у цій галузі, на його основі планується створити розподілену, відкриту та безпечну європейську хмарну інфраструктуру. Загалом ЄС робить ставку на створення єдиної європейської екосистеми, що дозволяє європейським компаніям та державним організаціям контролювати свої дані та додатки, мінімізуючи ризики доступу з боку іноземних розвідок та забезпечуючи відповідність вимогам GDPR. Важливим етапом на шляху досягнення цифрового суверенітету було прийняття Закону про цифрові ринки (DMA), що регулює діяльність великих цифрових платформ, та Закону про цифрові послуги (DSA), який встановлює правила для онлайн-платформ у питаннях боротьби з незаконним контентом.

Станом на початок 2025 року Євросоюз продовжує роботу над реалізацією згаданих ініціатив, приділяючи особливу увагу розвитку суверенних хмар та зміцненню кібербезпеки. У найближчі роки ЄС планує подальший розвиток законодавства у цифровій сфері, включаючи регулювання штучного інтелекту та подальше посилення захисту даних. Пріоритетом залишається створення конкурентоспроможної європейської цифрової економіки, заснованої на інноваціях та суверенітеті даних. ЄС продовжуватиме інвестувати у розвиток цифрової інфраструктури, підтримувати європейські технологічні компанії та зміцнювати міжнародне співробітництво в галузі цифрового регулювання.

Велика Британія

Сполучене Королівство, як і багато інших країн, приділяє все більше уваги досягненню цифрового суверенітету, розуміючи під цим здатність контролювати свою цифрову інфраструктуру, дані та технології, а також встановлювати власні правила у цифровому просторі. Історично, Велика Британія, багато років поспіль була пов'язана зі США у технологічній сфері та тривалий час покладалася на американські компанії й розробки. Однак, зі зростанням усвідомлення ризиків, пов'язаних із залежністю від іноземних постачальників, а також після виходу з Європейського Союзу, питання цифрового суверенітету набуло особливої ​​актуальності. Фактично, Brexit створив необхідність переосмислення цифрової політики та побудови власної незалежної стратегії.

Зараз Велика Британія робить низку кроків для зміцнення свого цифрового суверенітету. Ключовим напрямом є розробка нормативно-правової бази, що регулює цифрову сферу. Прикладом може бути Закон про безпеку в Інтернеті (Online Safety Bill), який спрямований на боротьбу з незаконним контентом та захист користувачів. Також варто відзначити Національну стратегію кібербезпеки (National Cyber ​​Security Strategy), яка визначає стратегічні цілі та завдання країни в галузі кібербезпеки.

У 2024-2025 роках Велика Британія продовжує роботу над реалізацією цих ініціатив, приділяючи особливу увагу розвитку цифрової економіки, захисту даних та зміцненню кібербезпеки. Важливим аспектом цифрового суверенітету є розвиток суверенних хмар. Хоча у Великій Британії немає єдиної, законодавчо закріпленої програми зі створення суверенних хмар, уряд заохочує розвиток таких рішень та встановлює вимоги до безпеки та локалізації даних у державних контрактах. Це відповідає загальній тенденції у світі, де країни прагнуть створення власних, незалежних цифрових інфраструктур. У січні 2025 року прем'єр-міністр Кір Стармер оголосив про масштабний план щодо впровадження штучного інтелекту до різних секторів економіки країни. План включає збільшення обчислювальних потужностей для штучного інтелекту у 20 разів до 2030 року, створення «зон зростання ШІ» для дата-центрів та використання AI-технологій у галузі державних послуг.

США

У країні приділяють першочергову увагу цифровому суверенітету як основі національної безпеки та економічного процвітання у світі. Історично, почавши з лідерства у розвитку інтернету в 1990-х й 2000-х роках, у США поступово прийшло розуміння необхідності захисту від кіберзагроз та контролю за даними. Тому вже понад 20 років країна робить активні кроки для зміцнення свого цифрового суверенітету, зокрема, розробляє та впроваджує різноманітні законодавчі акти. Наприклад, у 2015 році було ухвалено Закон про кібербезпеку, спрямований на покращення обміну інформацією про кіберзагрози. Паралельно підтримується розвиток власних технологій у ключових галузях, таких як штучний інтелект, квантові обчислення та напівпровідники, прикладом чого є Національна ініціатива в галузі штучного інтелекту (National AI Initiative). Важливу роль відіграють програми, спрямовані на захист критичної інфраструктури, такі як програми, що реалізуються Агентством з кібербезпеки та захисту інфраструктури (CISA).

 Звичайно, не обійшлося без суверенних хмар. У США ця концепція розвивається в рамках різних програм та ініціатив, спрямованих на безпеку державних даних та критичної інфраструктури. Хоча термін «суверенна хмара» не закріплений законодавчо як загальна вимога, його принципи реалізуються через вимоги до безпеки та локалізації даних у різних державних контрактах та ініціативах, включаючи FedRAMP (Federal Risk and Authorization Management Program), яка встановлює стандарти безпеки для хмарних сервісів, використовуються федеральними органами влади. Ключові програми та ініціативи, такі як Національна стратегія кібербезпеки (National Cybersecurity Strategy) або Цифрова стратегія уряду (Digital Government Strategy), також відіграють важливу роль у реалізації політики США в галузі цифрового суверенітету. Ці інструменти спрямовані на захист критичної інфраструктури, підвищення ефективності державних послуг за допомогою цифрових технологій та визначення стратегічних цілей у галузі кіберзахисту даних.

Китай

Китай розглядає цифровий суверенітет як невіддільну частину національної стратегії безпеки, економічного розвитку та політичної стабільності. Країна поступово посилювала контроль над інтернетом, що вилилося у створення до 2003 року масштабної системи фільтрації та цензури цифрового контенту під назвою «Золотий щит» (більш розхожа назва - «Великий китайський файрвол»). Процес захисту внутрішнього інформаційного простору різко активізувався у 2010-х роках. Прийняття Закону про кібербезпеку у 2017 році стало важливим кроком, закріпивши вимоги щодо локалізації даних, посилення контролю над контентом та регулювання діяльності іноземних IT-компаній на території Китаю. Вона включає величезні інвестиції в розвиток власних технологій, таких як штучний інтелект, 5G, Big Data, розробка напівпровідників Китай також активно розвиває цифрову інфраструктуру, включаючи розгортання мереж 5G, будівництво центрів обробки даних та створення національних цифрових платформ.

Не залишилася поза увагою і тема суверенних хмар. У країні створено чітко регульовану систему, де дані китайських громадян і організацій повинні зберігатися та оброблятися виключно на території країни. Провідні китайські IT-компанії, такі як Alibaba Cloud, Tencent Cloud та Huawei Cloud активно розвивають хмарні сервіси, що відповідають цим вимогам. Уряд Китаю також стимулює використання вітчизняних хмарних рішень державними органами та підприємствами. Це дозволяє Китаю контролювати дані, мінімізувати ризики доступу з боку інших держав та забезпечувати дотримання національного законодавства у сфері захисту даних та кібербезпеки. Зокрема Закон про захист персональної інформації (PIPL), який встановлює суворі правила обробки персональних даних.

На відміну, скажімо, від США, де ідея цифрового суверенітету більшою мірою спрямована на захист національної безпеки та конкурентоспроможність американських компаній, Китай наголошує, головним чином, на тотальному контролі над інформацією та побудові власної, незалежної цифрової екосистеми. У найближчі роки Китай планує подальше зміцнення цифрового суверенітету шляхом удосконалення законодавства, посилення контролю за інтернет-контентом та подальшого розвитку вітчизняних технологій. Країна прагне до створення провідної цифрової економіки світу, заснованої на інноваціях та незалежності від іноземних технологій. Китай продовжуватиме інвестувати у цифрову інфраструктуру, підтримуватиме вітчизняні технологічні компанії та просуватиме свої цифрові стандарти на міжнародній арені.

Інші країни

Багато інших країн також активно прагнуть досягти цифрового суверенітету. Історично, усвідомлення цієї необхідності поступало поступово, у міру зростання залежності від іноземних технологічних компаній та усвідомлення загроз, пов'язаних з кібербезпекою, витоками даних та впливом на політичні процеси. Нині багато країн реалізують різні стратегії зміцнення свого цифрового суверенітету.

Наприклад, Індія, з її величезним ринком інтернет-користувачів, активно просуває ініціативу Digital India, спрямовану на розвиток національної ІТ-інфраструктури, цифрової економіки та послуг. Південна Корея, володіючи розвиненою ІТ-індустрією, прагне лідерства в таких галузях, як 5G та штучний інтелект, підтримуючи вітчизняні компанії. Сінгапур, являючи собою один із провідних фінансових центрів, активно інвестує у кібербезпеку та розвиток цифрових технологій, створюючи сприятливе середовище для інновацій. Канада наголошує на конфіденційності даних та кібербезпеці за допомогою таких ініціатив, як Закон про захист особистої інформації та електронних документів (PIPEDA). Австралія ухвалила Закон про допомогу у доступі до зашифрованих даних (Assistance and Access Bill), який зобов'язує технологічні компанії надавати доступ до зашифрованих даних на запит уряду.

Головне – зберегти баланс

У найближчі роки багато країн планують подальший розвиток законодавства у цифровій сфері, приділяючи особливу увагу захисту даних, кібербезпеці та регулюванню нових технологій, насамперед у галузі AI/ML. Більшість держав і далі інвестуватимуть у цифрову інфраструктуру, підтримуватимуть вітчизняні технологічні компанії та зміцнюватимуть міжнародне співробітництво в галузі цифрового регулювання. Таким чином, прагнення цифрового суверенітету стає глобальною тенденцією, що відображає наростальну важливість цифрової сфери для національної безпеки, економіки та суспільства.

Що стосується перспектив розвитку концепції цифрового суверенітету на найближчі роки, то вони значною мірою розрізняються по країнах. , одночасно усуваючи вразливості ланцюжків постачання. Китай спробує досягти ще більшої технологічної самостійності, використовуючи свою централізовану модель управління. Інші країни, швидше за все, віддадуть пріоритет кібербезпеці та конфіденційності даних, адаптуючи свої стратегії до глобальних викликів, що змінюються.

Загалом цифровий суверенітет хоч і пропонує можливості для підвищення безпеки, інновацій та автономії, але також він формує і нові виклики, включаючи додаткові витрати та загрозу сегментації світового інформаційного простору. Найближчі кілька років стануть вирішальними та покажуть — чи зможуть країни знайти баланс інтересів та захистити власні інтереси в галузі цифрового суверенітету, зберігши при цьому ефективне міжнародне співробітництво.

Нагадаємо, що завдяки статусу VMware Sovereign Cloud, компанія De Novo може запропонувати надійну, продуктивну та захищену платформу для побудови суверенної хмари, що відповідає найсуворішим загальноєвропейським та національним нормативним вимогам. Звертайтесь до нас по консультацію!