Ринок хмарних сервісів. Частина друга: споживачі.

Група 1. Внутрішній ринок

Сегмент приватних компаній показує найбільш стабільний сценарій розвитку. Дедалі більше замовників вирішує переносити в хмару не сміттєві кошики та бекапи, а продуктивні ІТ-системи. Тут ми — звичайна європейська країна з не дуже великою кількістю грошей.

Основну частку споживання хмар забезпечують великі та середні підприємства. На мою думку, загальна кількість підприємств, які так чи інакше використовують хмарні сервіси, не перевищує 1500 імен. Це вже зовсім немало, але й до насичення поки далеко. Загалом, хороше поле для роботи.

Стараннями нашої держави на ринку живе образ державного пугала з автоматом, яке вщент розносить усі вітчизняні ЦОДи. А як панацея від цієї напасті завжди пропонувалася альтернатива — перенесення своїх ІТ-систем у закордонні хмари та ЦОДи. Цей мотив довгі роки гарантував відтік клієнтів з України й не вимагав особливої фантазії від закордонних служб маркетингу.

Аналіз видимих клієнтів і контрактів говорить про практично ідентичний профіль споживання як тих українських підприємств, що вирішили винести дані за кордон, так і домосідів, які довірилися вітчизняним операторам. ARPU, кількість замовників, динаміка приросту — усе більш-менш однаково. Жоден з операторів не обслуговує і 500 замовників.

Наша оцінка обсягу продажів у сегменті «українців» — майже 19 млн дол. з річним приростом понад 50%. При цьому українські оператори хмар дають приблизно половину виручки, решта — за «іноземцями». І це чудовий факт, слабо висвітлюваний у професійній спільноті.

Природа потужного зростання — порівняно невелика стартова база, наростаючий вал цифрової трансформації, звикання до хмарної моделі як до принтера НР у себе на столі. Стеля зростання — три- або чотириразова протягом найближчих п’яти років.

Рейтинг за часткою ринку провайдерів у сегменті українських споживачів:

1. De Novo;
2. Microsoft Azure;
3. Gigacloud;
4. TET;
5. AWS;
6. Google Cloud Platform;
7. UCloud.

Вкрай цікаво: європейські оператори роблять близько 20% на ринку приватних українських компаній. З великим відривом серед них лідирує латвійський TET, раніше Lattelecom.

Важливе зауваження: починаючи з 2018 року, мусування загрози з боку силовиків і ненадійності українських ЦОД майже зникло з суспільного лексикону. Натомість з’явилася дискусія про технологічні відмінності, сервісні каталоги, тарифні плани. І це приголомшливий результат, на мою думку.

Група 2. Держава

Результати споживання хмарних сервісів державним сектором дають ґрунт для діаметрально протилежних оцінок.

Добре: у 2019 році споживання хмар зросте не менш ніж на 65%. Обсяг продажів може досягти 45 млн грн, або 1,7 млн дол. І це абсолютний рекорд.

Основний внесок у таку високу динаміку зробили підприємства з державною та муніципальною формами власності. Ключовий регіон — Київ.

Природа зростання — стартують практично з нуля, найменший рух дає величезні відсотки. Стеля зростання — на порядок протягом найближчих кількох років.

Усіх активних користувачів хмарної моделі в державному середовищі об’єднують належність їхніх ЛПР до нової генерації державних менеджерів, багато хто — вихідці з бізнесу, прихильність до ідеї глибинної трансформації державного апарату, робота над цілком інноваційними проєктами, відкритість до спілкування з ринком. Загалом, ці люди як «Чужі проти Хижака», тобто представників старої бюрократичної школи. Новаторів зовсім небагато, але вони на видноті. Головне: переходити в хмари їм не заважає ні відсутність дозвільного закону, ні бюджетні рогатки, ні протидія тих, хто перевіряє все і вся. У них є бажання.

Погано: менш ніж 2 млн дол. — це крапля навіть для такого дрібного ринку, як хмари в Україні. Якщо ж порівняти цю суму з річними витратами держави на ІТ близько 15 млрд грн, то хмарний успіх уже не виглядає оглушливим. Увесь масив міністерств і відомств продовжує посопувати у славному минулому.

Частковий рейтинг хмарних провайдерів у державному секторі:

1. De Novo;
2. Gigacloud;
3. Інші.

Зміни: поява Мінцифри, розвиток проєкту «Держава в смартфоні», хороводи навколо GDPR і «Держспецзв’язку», бурхлива діяльність міністра кабінету з оцифрування всього навколо — усі зміни тормошать усталене роками державне болото. Вийде з цього болота тенісний корт або, скажімо, аеродром — це інше питання.

Літо й початок осені минули в дискусіях навколо ідеї Cloud First. Ідея була оформлена в концепцію, пройшли дві зустрічі з профільним міністром М. Федоровим. Міністр повідомив, що повністю поділяє, вітає і буде з усіх сил.

Оформилися групи «упоротих націоналістів» і «безрідних космополітів», які з піною біля рота сперечаються про юридичну резидентність державних даних.

Завершується робота над законопроєктом пріоритетності хмарних сервісів. Робоча група при депутаті А. Федієнку стартувала дуже бурхливо, але зараз робота там іде цілком мирно. До кінця року документ має бути готовий до вживання Верховною Радою.

У Мінцифрі далі декларацій про любов до хмар поки справа не пішла. У всякому разі, видимих ознак початку роботи над втіленням стратегії Cloud First у життя я не побачив. Але не будемо чіплятися до дрібниць, а будемо чекати й вірити.

Очевидно, вся інтрига перетікає у 2020 рік. Чи зможе виконавча влада реалізувати стратегію трансформації, чи знайдуться в парламенті голоси за закон про хмари? Коли і як буде змінена робота ДССЗЗІ, що станеться з КСЗІ? Рік обіцяє бути цікавим для всіх любителів хмарної тематики. Щоправда, цікаво не завжди означає позитивно.

Група 3. Девелопери

Наші розробники ПЗ, які працюють на Захід, у народі — девелопери, вносять величезний перекіс у структуру хмарного ринку в Україні порівняно з іншими країнами. За профілем своєї поведінки вони дуже не схожі на споживачів, які працюють на внутрішньому ринку.

Оплата сервісів у хмарах MNCs у більшості випадків проводиться за межами України. Ба більше, поширений сценарій, коли замовник роботи аутсорсерів, американська або європейська компанія — не має значення, сам визначає PaaS-платформу, на якій український підрядник виконуватиме розробку, і навіть сам оплачує рахунки за цю хмару. Тобто з українського в цьому ланцюжку тільки руки програмістів. У цьому випадку в жодного з вітчизняних операторів немає жодного шансу скласти конкуренцію гігантам. На мій погляд, цей варіант узагалі не має жодного стосунку до українського ринку хмар, але це вже питання методологічної смаківщини.

У сутінках аутсорсингового сегмента розібратися вкрай складно. Тим не менш, ми оцінюємо сукупні витрати на хмари всіма нашими розробниками у 12 млн дол. у 2019 році з річним приростом менш ніж 25%.

Наш варіант часткового рейтингу операторів у сегменті developers:

1. AWS;
2. Microsoft Azure;
3. Google Cloud Platform;
4. Закордонний «2-й ешелон»;
5. Частка «націоналістів» настільки мала, що нею можна знехтувати.

Обсяги продажів AWS і MS Azure порівнянні й забезпечують близько 70% у цьому сегменті, другий ешелон представлений слабувато, обслуговує переважно дрібних споживачів з невеликим чеком. Ми оцінюємо частку «ешелоністів» у середовищі девелоперів менш ніж у 10%.

Девелопери фізично не можуть забезпечити темпи зростання у споживанні хмар, порівнянні з внутрішнім ринком України. Їм просто стільки не потрібно, а цифровою трансформацією вони також не страждають, будучи від початку Cloud Born.

Частина перша

Частина третя

Джерело - https://ko.com.ua/rynok_oblachnyh_servisov_potrebiteli_131206