AI в держустановах: що Україна може запозичити з досвіду Німеччини

Стрімкий розвиток генеративного ШІ та поява моделей рівня ChatGPT, Gemini чи Claude посилили глобальну дискусію про цифровий суверенітет держав. Нова дослідницька робота, виконана науковцями Центру компетенцій у сфері інформаційних технологій для державних установ (Öfit) при Інституті Фраунгофера, демонструє характерну тенденцію системного зниження залежності Німеччини від іноземних технологій.

Країна формує власні LLM-системи, керовані державою та засновані на відкритому (open-source) ПЗ. Це принципово важливо для будь-якої країни, яка прагне контролювати критичну цифрову інфраструктуру — особливо для України, де питання інформаційної безпеки та незалежності від іноземних юрисдикцій стоять значно гостріше, ніж деінде. 

Можливості та виклики цифрового суверенітету на прикладі ФРН

Автори дослідження проаналізували проєкти федеральних відомств, оцінюючи три ключові параметри цифрового суверенітету: можливість заміни компонентів, здатність держави самостійно розвивати та експлуатувати технології, а також вплив на постачальників. Висновок виявився показовим: станом на кінець 2025 року Німеччина не мала критичної залежності від єдиного постачальника, багато LLM-систем є внутрішніми рішеннями та працюють на національній інфраструктурі. Ба більше, використання цих моделей обмежене завданнями підтримки співробітників, що мінімізує ризики та створює простір для безпечних експериментів.

Цей успішний підхід має стати орієнтиром також для України. Наша державна цифрова екосистема — від «Дії» до реєстрів та систем оборонного призначення — уже перебуває під підвищеним навантаженням. Будь-яка залежність від гіперскейлерів або комерційних LLM, контрольованих іншою країною, несе додаткові ризики. Німеччина демонструє, що альтернативний шлях реальний: держава цілком може самостійно визначати цифрову архітектуру, володіти даними та управляти ШІ-моделями.

Втім, дослідження також вказує на стратегічні обмеження: навіть у Німеччині нерідко застосовуються неєвропейські open-source LLM. Експерти називають це «структурною дірою» та закликають ЄС створити власну модель загального призначення. Цей висновок повністю збігається з українським контекстом: якщо країна прагне справжнього суверенітету, необхідно формувати український або європейсько-український стек ШІ, а не лише використовувати зовнішні інструменти. Без розвитку національних ШІ-хмар держава не зможе безпечно навчати моделі, контролювати дані й забезпечувати стійкість цифрових сервісів.

Поряд із досягненнями є й низка невирішених питань. Розвиток державних LLM у ЄС стримують юридичні невизначеності та нестача спеціалізованої хмарної інфраструктури в Німеччині. Місцеві відомства відчувають труднощі з правовою інтерпретацією норм у сфері ШІ, включно з авторським правом, обробкою даних та майбутніми вимогами AI Act.

Через це багато розробок поки що не можуть бути оприлюднені як open source, що уповільнює обмін напрацюваннями. Подібні проблеми існують також в Україні — особливо на тлі відсутності єдиних стандартів використання ШІ, недостатнього рівня компетенцій та фрагментованості ІТ-ландшафту між відомствами.

Попри це, автори дослідження рекомендують подальше створення й розвиток загальнодержавних LLM-платформ, посилення підходу open-source, обов’язковий «тест на цифровий суверенітет» для всіх критичних проєктів та прозорість при виборі постачальників. Для України ці рекомендації актуальні ще більше. В умовах війни та необхідності відновлення цифрової інфраструктури без зовнішньої залежності національна стратегія ШІ має очевидно будуватися на аналогічних принципах.