Дата-центри для AI: коли плани наштовхуються на «фізику»

Штучний інтелект став одним із найенерговитратніших напрямів технологічного розвитку. Кластери з десятками тисяч GPU, величезні масиви збереження даних, постійне масштабування — усе це потребує дедалі більше електроенергії. Щоб підготуватися до хвилі ШІ-навантажень, найбільші гіперскейлери заздалегідь подають заявки на підключення до мереж по всій території США.

Але наскільки цей попит реальний? Новий звіт London Economics International (LEI), підготовлений у липні 2025 року на замовлення Southern Environmental Law Center, стверджує: у багатьох випадках ідеться не так про реальні потреби, як про стратегічні дії. Заявки подаються із великим запасом — «про всяк випадок», а енергетики змушені планувати інфраструктуру з урахуванням максимального, хоч і малоймовірного, сценарію. Це загрожує реальними фінансовими та інфраструктурними втратами.

Ілюзія навантаження

Під час дослідження аналітики LEI вивчили шість юрисдикцій США з найбільшою концентрацією дата-центрів. Майже всюди спостерігається однакова ситуація: розрив між поданими заявками й реальними можливостями енергомереж — величезний. У Північній Вірджинії подано заявок на 35,8 ГВт, тоді як уся доступна потужність регіону становить лише 12,5 ГВт. У Джорджії — заявлений попит на 16 ГВт при піковому споживанні в усьому штаті на рівні 13,8 ГВт.

Але це лише частина картини. За підрахунками LEI, якщо б увесь заявлений попит гіперскейлерів був реалізований, для його обслуговування знадобилося б понад 4,5 мільйона серверів із GPU. Це у 2–3 рази перевищує нинішній світовий обсяг виробництва графічних прискорювачів. Причому заявки часто дублюються: одна й та сама компанія подає запити на кілька локацій одночасно, щоби пізніше вибрати найвигідніше місце для будівництва. Енергокомпанії ж змушені враховувати всі заявки, навіть малоймовірні, й планувати мережу з надлишковим резервом, який ніколи не буде використаний.

На подібну систему впливає й економіка енергетичного сектору. Багато комунальних компаній у США працюють за моделлю «витрати плюс прибуток»: що більше капіталовкладень — то більший дозволений прибуток, встановлений регулятором. Щоб обґрунтувати будівництво нових підстанцій, ЛЕП чи електростанцій, їм потрібні переконливі прогнози зростання попиту. А хто сьогодні демонструє найбільший попит? Звісно, ІТ-гіганти з заявками на десятки гігаватів.

Гіперскейлери застосовують багатовекторну стратегію резервування. Вони подають заявки одразу в кількох зонах енергоживлення — наприклад, у Техасі, Джорджії та Північній Кароліні — щоб згодом обрати найкращу пропозицію. Це створює фантомний попит, який у розрахунках виглядає як вибухове зростання, але на практиці реалізується лише частково. У звіті LEI наведено приклад: у 2023 році в зоні PJM Interconnection обсяг заявок від гіперскейлерів зріс на 378% порівняно з 2022 роком, тоді як обсяг укладених контрактів — лише на 15%. Розрив у 25 разів між запитами та реальними планами.

Інфраструктурний глухий кут та фізичні обмеження

Навіть якщо припустити, що цей попит справжній — чи вистачить потужностей, щоб його забезпечити? Відповідь — ні. Середній термін постачання великого трансформаторного обладнання в США сьогодні становить 24 місяці. Газових турбін — від 12 до 18 місяців. А реалізація проєкту з підключення дата-центру триває від 3 до 5 років, якщо враховувати проєктування, будівництво та інтеграцію в мережу.

За даними LEI, виробничі потужності постачальників напівпровідників і обладнання також перебувають на межі. На 2024 рік світове виробництво графічних прискорювачів для ШІ, за різними оцінками, становить близько 1,7 млн одиниць. Тим часом лише заявки гіперскейлерів у шести досліджених юрисдикціях вимагали б 4,5 млн GPU. Тобто навіть за максимальної мобілізації ресурсів ІТ-індустрія не здатна впоратися з таким навантаженням у найближчому майбутньому.

Реальні темпи зростання значно скромніші. За оцінками LEI, щорічне зростання енергоспоживання від дата-центрів у США в середньому становить 4–6%. Це цілком керовані темпи. Але в публічних документах і стратегіях часто згадуються агресивні сценарії зростання понад 15–20% на рік, які не підтверджуються ні наявністю обладнання, ні графіками будівництва.

Якщо електромережі будуть будуватися під уявний попит, а реальні навантаження не зростатимуть, інвестиції все одно повернуться — через тарифи. У звіті LEI зазначено: в одному з розрахункових сценаріїв для південного регіону США надлишкові вкладення в інфраструктуру, спричинені завищеними заявками, можуть призвести до зростання тарифів для населення на 8–12% упродовж найближчих 10 років. 

Й це за умови, що самі дата-центри можуть навіть не бути збудовані. Поки гіперскейлери «утримують» зарезервовані потужності, до них не можуть підключитися інші споживачі. Це, своєю чергою, гальмує розвиток економіки. Крім того, така ситуація підриває довіру до державного регулювання — адже ресурси заблоковані, а вигоду отримують лише окремі корпорації.

Назріла потреба в змінах

Поки що ситуація далека від вирішення. Але компанія LEI пропонує три базові кроки, які могли б зменшити напругу. По-перше — обов’язкова верифікація: кожна велика заявка на підключення має супроводжуватись інвестиційними планами, контрактами, замовленнями на обладнання. По-друге — обмеження терміну дії необґрунтованих резервів: якщо, наприклад, упродовж 18–24 місяців проєкт не зрушив з місця, потужність має бути звільнена. Третій крок — розділення понять «гарантований» та «умовний» попит у плануванні енергосистеми.

Для технологічних керівників це теж сигнал. Масштабування ШІ не може ґрунтуватися лише на стратегії «запросимо максимум, а там розберемось». Необхідно враховувати фізичні обмеження, строки постачання, доступність мережевих підключень.

Штучний інтелект став каталізатором змін в інфраструктурі — як у сфері ІТ, так і в енергетиці. Але масштабування має бути не лише амбітним, а й відповідальним. Завищені прогнози, фіктивний попит і надлишкові інвестиції можуть дорого обійтись усім економічним суб’єктам — від домогосподарств до великих інвесторів. І якщо технологічні лідери не візьмуть на себе частину відповідальності, ризики перегріву ринку доведеться розділити всім без винятку.