Десять років із життя De Novo. Рік 2009: Метафізика софту. Танці з грошима. ЦОД у клубі
2018-01-24
Максим Агєєв, CEO De Novo
2009-й почався з приходу команди Метасофт на чолі з Василем Бузуєвим. Власне, переговори з ними почалися ще за кілька місяців до цього. Зараз складно уявити, але тоді ми всерйоз міркували про створення власної банківської системи.
Ми багато в чому продовжували мислити категоріями минулих ситих років, коли консалтинговий бізнес процвітав. І ще довго не могли повірити в те, що “жирні нульові” пішли назавжди.
Історія з банківськими технологіями закінчилася безславно через два роки звільненням усієї групи й списанням вражаючих збитків. Потім ми повторимо цю історію ще раз.
Криза бадьоро крокувала країною, замовники закуклилися і ніяк не відповідали на стукіт ззовні по панциру. Ми робили безліч різних презентацій і зустрічей у спробі зрозуміти, що сталося і як із цим тепер жити. Усе в нас крутилося навколо технологій віртуалізації, забезпечення безперервності бізнесу та інших подібних ідей і рішень. Мало кому все це добро було потрібне, але саме тоді наші специ напрацьовували мозолі, необхідні для створення першої Хмари. До неї залишалося ще три довгі роки.
Через рік після створення De Novo, у червні, ми підписали перший контракт. Сума угоди становила близько 4 000 дол.
Десь у липні в нашого тоді єдиного акціонера холдингу KM Core з’явилася ідея про залучення нових інвесторів. Було написано й розіслано тизер. На горизонті з’явилися Intel Capital та IFC. Кажуть, інвесторів такого класу називають Big Gorillas. Там ще хтось був — ЄБРР, на мою думку. Але вони кудись швидко зникли. Восени обсяг переговорів почав наростати. Починався справжній due diligence, робота закипіла щосили.
Взагалі, це була цікава історія. Ще раз: 2009 рік. Розпал кризи в бідній країні. De Novo — це компанія “ні кола, ні двора”, створена рік тому. Клієнтів немає, контрактів немає. “Населена роботами”. Є бідненькі презентації про майбутній ЦОД. На місці неіснуючого дата-центру — гори сміття, сирість і срань. Дівчата з аналітичних відділів інвесторів перелякано дивляться на весь цей гадюшник, а я з піною біля рота розповідаю, що скоро тут буде місто-сад. Треба тільки трохи нам допомогти. Ринку подібних послуг у країні, по-хорошому, теж ще немає. І з’являються два найбільші інвестори планети. Дивні діла твої, Господи...
Роботи з ЦОД ішли повним ходом. Нам знадобився рівно рік для розробки повного пакета проєктної документації, створення фінансової моделі. Ми вирішили будувати величезний об’єкт одразу, без усіх цих «будиночків дядечка Гарбуза». Тоді це виглядало феєрично, тому що нічого подібного в Україні ще ніхто не робив і так до проєкту не підходив.

Ми почали продавати й робити невеликі ІТ-проєкти, у списку замовників значилося кілька провідних банків країни. Життя потихеньку налагоджувалося.
Предтеча Хмари: у 2009 році ми запустили Лабораторію — значних розмірів обчислювальний комплекс, на якому наша технологічна група відпрацьовувала різні завдання в межах R&D-програм. Крута це була штука. У вересні до нас звернулася ІТ-служба одного з провідних банків країни з проханням здати їм в оренду певний обсяг обчислювальних потужностей для проєкту впровадження CRM-системи, на мою думку. Справу було залагоджено швидко, і протягом більш ніж шести місяців розробники крутили свої завдання на нашій Лабі. Повторю, слово «Хмара» тоді в ефірі не звучало. Але! Ініціація De Novo як майбутнього постачальника хмарних сервісів відбулася саме тоді. Нам мазнули по губах незвичним грошовим потоком і обмили в Блакитному Океані нової моделі бізнес-буття.

12 листопада 2009 року ми з майже всією компанією заїхали в пафосно-попсовий нічний клуб. Туди ж заманили купу ІТ-менеджерів та інших співпереживальників. І ще журналістів. De Novo вирішила влаштувати вечірку, присвячену початку будівництва ЦОД. У нашій славній лавці люди виступати вміють і люблять, є така фішка в нашій внутрішній культурі. Те шоу я досі вважаю найкращим у нашій історії. На стіні в конференц-залі довгі роки потім висів вицвілий величезний кресленик ЦОД. У клубі це полотнище лежало на підлозі під склом, і Юрко Банзай водив по ньому цікавих на віртуальну екскурсію.

Ми тоді підійшли до переходу в майбутнє. ЦОД, як багатотонний асфальтоукладач, почав свій важкий рух і проклав усій компанії дорогу в обхід звичних магістралей заробляння грошей.
Джерело - Facebook
Читайте також інші статті циклу «Десять років з життя De Novo»
Пролог до історії дивовижних метаморфоз
Рік 2008 (початок): Єгипетські тези. Піонери з факсом. Літнє марево
Рік 2008 (закінчення): Віскі та звернення. Діаманти у двірницькій. Сорок золотих і нуль
Рік 2010: Будівельне. Про нерви, підбурювачів і дитинство
Рік 2011: Про гроші, морквину, нитки та збитки
Рік 2012: Довгі оглядини. Лічильник, параноїки, прорив і добре
Рік 2013: Інтегратор на піку. Вибір закордону. Смокінги й Чапкіс
Рік 2014: Про гомеостаз, покійницю-дочку, єтені та пічки
Рік 2015: Літосферне. Про відпочинок і зграї. ПАП білий. Орхідеї і кінець моделі
Рік 2016: Жуйка й аудити. Шкіра на списах. Хворий і світло кривих. Роздрай і вишня