Десять років з життя De Novo. Рік 2011: Про гроші, морквину, нитки та збитки
2018-02-14
Максим Агєєв, CEO De Novo
25 січня всі юридичні процедури було завершено, і De Novo нарешті отримала на свій рахунок гроші від IFC та Intel Capital. Нам знадобилося півтора року для виконання цієї роботи.
Нехай це виглядає трохи нескромно, але я досі вважаю цю угоду одним із найкращих інвестиційних кейсів в історії ІТ-України. Було залучено першокласних інвесторів, усі до останньої копійки гроші залишилися в Україні, були вкладені у справу й продовжують працювати на вітчизняного споживача. Ми не поїхали до Каліфорнії і звідти не вчили лузерів, які залишилися тут, життю. Як кажуть, Костя рано, а Сергій молодець...
Тоді ж ми вперше підписали контракт із компанією KPMG на проведення аудиту нашої фінансової звітності. Так і живемо відтоді — і з аудитами, і з KPMG. Після багатьох років я можу сказати, що процедура зовнішнього аудиту не завжди легка й приємна, але водночас корисна. Це як робити зарядку щоранку, щоб бути в тонусі.
Динаміка переговорів із потенційними замовниками щодо послуг нашого дата-центру росла як на дріжджах. Мої звіти весни-літа акціонерам променяться оптимізмом і вірою в людство.
Здавалося, ось-ось і гроші хлинуть рікою. Але все в нашій славній країні робиться повільно, з великої літери Х. Місяці й квартали переговорів про одне й те саме.
«…Воно, звісно, так і дуже все подобається, але треба почекати. Менеджмент уже при надії, сильно тужиться, але поки не народив…». Або ще чудово: після, наприклад, 7–8 місяців розрахунків, презентацій виникає звідкись, наприклад, заступник фіндиректора або стажер молодшого юриста. І каже він: «я ваще не розумію, що і навіщо ми купуємо. Цоди-шмоди якісь. Ану поясніть мені…». І полетіла душа продавця в рай. Прийняття швидких рішень — не найсильніша сторона в українському суспільстві.
Ми кип’ятили небо своїми розігрітими тілами. Величезна кількість зустрічей, переговорів, комерційних пропозицій ішла в нікуди. Палиця з величезною морквищем на кінці з кожним кварталом ставала дедалі довшою.
Усі наші презентації того року у сфері професійних ІТ-послуг пронизані словами «Трансформація ІТ-інфраструктури», «Business Continuity» і навіть, прости Господи, «підготовка до переходу в Хмару». До кінця року пакет проєктних послуг, пов’язаних із трансформаціями, значуще виріс і подорослішав.
Взагалі, період із 2010 по 2013 рік — це суцільний євангелізм. Рівень готовності ринку і до віртуалізації, і до передання власних ресурсів на сторонній супровід був настільки низьким, що основні наші зусилля йшли на навчання, а не на продаж і реалізацію комерційних проєктів.
При цьому виглядає повним безумством твердження про пріоритетність гібридних моделей хмар, яке постійно виникало в наших маркетингових документах. Смію припустити, що ми були безумовними піонерами в цій справі. Підтвердження життєздатності наших ідей тих років ми отримуємо тільки зараз.
ЦОД тим часом не поспішав наповнюватися. 2011-й — найважчий рік в історії з точки зору фінансових втрат. Порожній об’єкт на повному забезпеченні був схожий на чудовиський пилосос, що викачує гроші щосекундно. І це при тому, що ми збільшили виручку з січня по грудень більш ніж у чотири рази. Я досі з содрогом згадую цей період.
Того року, міркуючи про математику запуску нового бізнесу на новостворюваному ринку, один багато досвідчений європеєць видав чудову фразу: “На новий ринок не можна вийти вчасно, — сказав він, — можна або занадто рано, або занадто пізно. Якщо ти вийшов занадто пізно, твій бізнес приречений. Якщо ж ти вийшов занадто рано, то найголовніше питання — чи вистачить у тебе кешу дотягнути до часу зростання ринку”. Хороший був дядько, розумний. Нас Бог милував, ми змогли вибратися з цієї ями.
Одна з червоних ниток цього року — моделювання хмарного бізнесу. В архіві пошти — полотна листування, присвяченого технологічній, організаційній, фінансовій і маркетинговій моделям. Під час запуску Хмари ми в повному обсязі використали досвід проєкту ЦОД, усі удачі й помилки того підходу. Думаю, такі енерговитрати багаторазово окупили себе в наступні роки. Взагалі, ми надзвичайно довго куштували цю нову модель бізнесу на смак, перш ніж заробили першу гривню доходу. У результаті наша Хмара одразу виглядала дуже солідно і без дитячих соплів.
Восени 2011-го підрозділ, що займався банківськими технологіями, помер, не приходячи до тями.
1 листопада 2011 року я виступив зі сцени CiscoExpo й офіційно оголосив про запуск першого українського хмарного датацентру. До його реальної роботи залишалося ще більше ніж півроку.
Наприкінці 2011-го стало остаточно ясно, що напрям бізнес-консалтингу літати не буде, почалися експерименти з бізнес-аналітикою для роздрібних мереж. Пропонувалася хмарна модель сервісу. Так з’явилася на світ назва ROC — Retail Optimization Cloud. Через два роки Олексій Івасюк покине De Novo, але не закине свою ідею. Зараз сервіс називається MySales. Десь там глибоко в його фундаменті лежать і наші два роки.
2011 рік ми закінчили з грандіозними збитками і з іще більшими надіями на майбутнє.
Джерело - Facebook
Читайте також інші статті циклу «Десять років з життя De Novo»:
Пролог до історії дивовижних метаморфоз
Рік 2008 (початок): Єгипетські тези. Піонери з факсом. Літнє марево
Рік 2008 (закінчення): Віскі та звернення. Діаманти у двірницькій. Сорок золотих і нуль
Рік 2009: Метафізика софту. Танці з грошима. ЦОД у клубі
Рік 2010: Будівельне. Про нерви, підбурювачів і дитинство
Рік 2012: Довгі оглядини. Лічильник, параноїки, прорив і добре
Рік 2013: Інтегратор на піку. Вибір закордону. Смокінги й Чапкіс
Рік 2014: Про гомеостаз, покійницю-дочку, єтені та пічки
Рік 2015: Літосферне. Про відпочинок і зграї. ПАП білий. Орхідеї і кінець моделі
Рік 2016: Жуйка й аудити. Шкіра на списах. Хворий і світло кривих. Роздрай і вишня