Десять років із життя De Novo. Рік 2013: Інтегратор на піку. Вибір закордону. Смокінги й Чапкіс
2018-03-13
Рік почався дуже жваво, і почувалися ми цілком упевнено. У січні було підписано договір із Метінвестом на створення географічно рознесеної Приватної Хмари. Вважаю, що цей проєкт досі залишається унікальним як за рівнем виконання завдання, так і за розміром Хмари.
Навряд чи й сьогодні хтось в Україні зможе похвалитися такою системою. На завершення проєкту знадобився рік. 2013-й — це пік De Novo як системного інтегратора. Денис Ємельяненко та його група показали тоді найвищий клас роботи.
Тоді ж, узимку, ми на повну котушку зайнялися вивченням двох інвестиційних сценаріїв — будівництво другого ЦОД або Хмара в новій країні. Були поїздки і до Варшави, і до Москви, серія зустрічей із найрізноманітнішими людьми та компаніями. Цікава це була справа. Паралельно провели оцінку ринків Чехії та Грузії.
Якщо сьогодні подивитися на всіх без винятку українських хмарних операторів, які ставлять хмарні комплекси за кордоном, то видно, що вони продовжують обслуговувати вітчизняних споживачів. Завданням, яке тоді хотіла вирішити De Novo, було створення повноцінного оператора для місцевого ринку в новій країні.
Якщо опустити деталі цього захопливого процесу, то результати наших пошуків вийшли такими:
- У Варшаві ми не змогли знайти нікого, хто хоч якось зацікавився б нашою ідеєю. Взагалі ті поляки, з якими ми спілкувалися, поводилися досить байдуже. Ринок виглядав дуже зрілим і конкурентним, там і своїх їдців вистачало з головою.
- У Москві ситуація виглядала дещо краще. І бізнес-драйвер швидко з’явився, і спілкування йшло якось продуктивніше. Усе-таки совкове минуле сильно нас зближувало тоді. Ну і люди, мова, життєві поняття…
- Пошук другого майданчика для ЦОД привів до довжелезного списку ризиків, пов’язаних із купівлею нової будівлі або ділянки землі. Ні в кого нічого до пуття не було оформлено, купа проблем узагалі не мала однозначного рішення. Вирішили цю справу підвісити й ще повивчати.
Загалом ми обрали ідею будувати хмарного оператора в Росії. У переговори з нами вступив Михайло Козлов із товаришами щодо запрошення їх у наш проєкт.
Оцінка двох інвестиційних проєктів показала необхідність залучення зовнішнього фінансування. І ми почали оформлення кредиту у своїх акціонерів.
У травні святкували п’ятиріччя компанії. Наші корпоративні гуляння — це окремий сорт задоволення, домашньої творчості та душевного тепла, створюваний під чуйним керівництвом нашої HR-служби. Банкет 2013-го — подія, яку всі учасники згадують досі. Смокінги, танці з Чапкісом, самодіяльність на сцені та загальне братання на Ельбі. Це було добре, їй-богу!
2013-й — рік безлічі великих і дрібних досягнень. De Novo збільшила дохід у чотири рази — ЦОД подвоївся, хмара взагалі побила всі рекорди. Команда виглядала змужнілою, зубастою і навіть агресивною. На всіх зустрічах менеджменту крутилися теми розширення, якоїсь там експансії й узагалі зростання в усьому і назавжди. На ринку сервісів колокейшну та хмар De Novo стала гравцем №1. Це була премія за муки першопрохідців.
Усе це звучить тим дивовижніше, що у 2013-му економіка задихалася й тріщала по швах, експерти вправлялися у прогнозуванні дати дефолту країни. Знаєте, як ломить у потилиці, коли світить сонце, а на горизонті чорніють хмари? Ось так само це було, на мою думку. Ті, хто голосить, що за Януковича долар і гречка були по вісім, не дотягують навіть до імбецилів.
Восени були якісь ходоки, які пропонували за помірну мзду повернути нам борг з ПДВ. Коли ми відмовилися, то розмова пішла на тему «Ви чо бикуєте, серйозних людей уже потурбували…». До 30 листопада залишалося кілька тижнів.
Тягомотина з отриманням кредиту для московської хмари розтягнулася на довгі місяці. Фінансування московського проєкту ми почали тільки в листопаді. Уся моя пошта наприкінці 2013-го забита листуванням між Києвом і Москвою. У грудні, коли наші москвичі приїхали до Києва, ми навперебій кликали їх на Майдан — своїми очима все побачити й оцінити розмах мирного протесту.
Пахло чимось таким у повітрі в тому грудні. Не передчуття революції, нічого такого я не пригадаю, а якесь внутрішнє відчуття неминучого завершення того, що є і було. Я вперше не зміг надати акціонерам виразний план на наступний рік. Але пообіцяв бути молодцем і діяти за обставинами. Так закінчився останній рік перед війною.
Джерело - Facebook
Читайте також інші статті циклу «Десять років з життя De Novo»
Пролог до історії дивовижних метаморфоз
Рік 2008 (початок): Єгипетські тези. Піонери з факсом. Літнє марево
Рік 2008 (закінчення): Віскі та звернення. Діаманти у двірницькій. Сорок золотих і нуль
Рік 2009: Метафізика софту. Танці з грошима. ЦОД у клубі
Рік 2010: Будівельне. Про нерви, підбурювачів і дитинство
Рік 2011: Про гроші, морквину, нитки та збитки
Рік 2012: Довгі оглядини. Лічильник, параноїки, прорив і добре
Рік 2014: Про гомеостаз, покійницю-дочку, єтені та пічки
Рік 2015: Літосферне. Про відпочинок і зграї. ПАП білий. Орхідеї і кінець моделі
Рік 2016: Жуйка й аудити. Шкіра на списах. Хворий і світло кривих. Роздрай і вишня